Матеріали про проведення другого Всеукраїнського
місячника
шкільних бібліотек під гаслом
«Виховуємо громадянина-патріота України»
Новоукраїнської загальноосвітньої
школи І-ІІІ ступенів №3
М. Новоукраїнка
Кіровоградська область
Бібліотекар: Яшина Віра Олександрівна
Виховний
захід в
рамках місячника
«Виховуємо громадянина-патріота України»
(зустріч з учасниками бойових дій на Сході України та
учасниками Євромайдану)
Тема: «Я гордий тим, що я патріот України»
Цілі: донести до читача, що шкільна бібліотека – осередок
патріотичного виховання. Різноманітними формами і методами роботи залучати учнів
до читання літератури на патріотичну тематику. Сприяти формуванню патріотичних
почуттів та громадянської свідомості, шляхом проведення позакласних заходів,
виховання любові до книги, рідної мови, культури держави. Головна мета заходу –
відродження патріотичних почуттів юних українців, зародження любові до України
і почуття гордості, що живемо в своїй країні.
Оформлення: книжкова виставка «Моя
Україна – мені наймиліша, найкраща країна», музичні записи, відео презентації,
інформаційна викладка періодичних видань із матеріалами про учасників АТО,
Євромайдану.
Обладнання: кінопроектор, мультимедійна
дошка, ноутбук.
Слайд
1. Мультимедійна презентація «Моя країна
– Україна».
Ведучий
1. Я – громадянин України, Єдиної,
великої і давньої країни.
Гордий тим, що народивсь на цій Землі,
У країні, де співають солов’ї.
Де безкрайні золоті поля,
Де вгорі блакитні небеса.
Люди сповнені тут доброти,
Тут я хочу залишитись назавжди.
Чим же я пишаюсь щохвилини?
Тим, що є я патріотом України.
Бібліотекар. Шановні гості, ми раді Вас вітати у цьому залі. Сьогодні
ми з вами є учасниками виховного заходу «Я гордий тим, що я патріот України»,
підготованого в рамках проведення другого Всеукраїнського місячника шкільних
бібліотек.
Слайд
2.
На карті світу відшукати Україну не
складно. Ця древня земля лежить на південному заході Східноєвропейської рівнини
– «проти сонця, головою до сузір’я Великої Ведмедиці, ногами до синього моря,
як співали в давнину кобзарі, і населяє цю землю талановитий і стійкий народ з
унікальною історичною долею, неповторними духовними якостями, прекрасною
самобутньою душею й особливим характером, у якому степова волелюбність і
непокірливість поєдналися з європейською раціональною поміркованістю.
Слайд
3.
І ведучий. Бути українцем – значить
пишатися своєю Вітчизною. І нам чим і ким пишатися. Ми зачаровані красою
української природи, древніми традиціями мудрістю предків, найбагатшою
культурною спадщиною, що нам дісталася славними сторінками вітчизняної історії.
Слайд
4, 5.
Ми горді й тим, що духовно
«повертаємося» у родину народів Європи, виконуючи Заповітну мрію багатьох
поколінь українських патріотів. Бути українцем – значить беззавітно вірити в
Україну, як вірили в неї генії і безстрашні захисники українського народу, як
вірять сьогодні воїни – ті, хто боронить кордони України на Сході нашої
держави. (слайди 6-7)
Така віра робить людину щасливою від
усвідомлення того, що вона разом зі своїм народом, що вона – частка його
загального життя і служить своїй Батьківщині.
Слайд
8-9.
ІІ
ведучий. Тільки почуття любові і
глибокої гордості за Вітчизну разом із твердою вірою в її світле та величне
майбутнє, у святість цієї прекрасної землі дає кожному українцеві, незалежно
від того, молодий він, чи поважного віку, чи живе він в Україні, чи в інших
краях право стверджувати: «Це моя Україна, мій народ, моя країна»
Слайд
10, 11, 12.
1
учениця. Моя Україна –
На світі багато чудових країн,
Мені наймиліша найкраща країна,
Яка піднялася мов Фенікс, з руїн,
Безсмертна – моя Україна.
Слайд
13,14,15,16.
Ти з давніх віків непокірна була
І волю свою боронила невпинно
Нарешті збулося – її здобула
Звитяжна моя Україна.
Тепер ще не легко живеться тобі,
Є в тому, мабуть, особлива причина,
Та все подолає в тяжкій боротьбі,
Незламна моя Україна.
Квітуй, мов калина, над плесами вод,
Будь в дружбі і праці міцна та єдина.
Хай буде щасливим твій вільний народ,
Прекрасна моя Україно!
Слайд
17,18.19.
І
ведучий. Слайд 21,22,23,24.
Визначне явище в українській історії –
козацтво. Гортаючи сторінки історії нашого народу бачимо, що в козацтві
проявився творчий і волелюбний дух наших предків. Через козацтво створювалася
наша історія і кожен з нас не тільки причетний, а й відповідальний за неї, бо в
кожного їз нас живе невмируща частинка минулого, яку передали своїм нащадкам
діди, прадіди. І сьогодні онуки, правнуки боронять землю нашої Батьківщини від
ворогів та загарбників.
Перегляд
мультимедійної презентації «Ти моя Україна»
ІІ ведучий. Осінь. Голубе небо, ласкаве сонечко, безкраї поля, ліси
рідної Батьківщини, могучий Дніпро. Такою ми бачимо нашу неньку – Україну, свій
рідний край.
Для мене – це матусі пісня ніжна,
І рідний сад, від цвіту білосніжний,
І той калиновий у тихім лузі гай,
Для мене – це твої стежки й мої
Й пісень людські прозорі ручаї.
Усе, що серцю рідне невимовно
Його історія. В ній стільки гіркоти…
(Ліна Костенко)
І
ведучий. Україна протягом значного
періоду не мала власної державності, що захищала б власний народ від ворогів.
Це багатовікова історія українців, насамперед літопис життя і смерті народу
–великомученика, на долю якого припало багато випробувань. Історія держави – це
наша історія.
ІІ
ведучий. Події в Україні, які
розпочалися в листопаді 2013 року, тривожать і не залишають байдужими жодного з
нас.ми живемо в непростий і тривожний час. Революція, яка відбулася в Києві
довела, що український народ єдиний. Увесь світ побачив прагнення українського
народу до вільного та щасливого життя. Кожен з нас повинен усвідомити за що
боролися учасники Євромайдану і заради чого пожертвували своїм життям «Небесна
сотня». (Відеофільми «Майдан», «Небесна
сотня»)
І
ведучий. Народе мій, пишаюся тобою
Моя душа – частинка твого «Я»,
Красою правди у святім двобої
Понад Майданом сонця лик сія.
Є нація! Хай знають всі у світі:
Ми є! народ піднявся із колін!
ІІ
ведучий. На фоні мультимедійної
презентації «Ми нація єдина, твої ми діти, Україно!» Слайд 1,2,3.
Україна – одна з найбільших держав
Європи. За офіційною статистикою на 1 січня 2014 року в Україні проживає 45,5
мільйонів осіб і налічується понад 100
націй.
І
ведучий. Слайд 4,5.
Ми знаємо, що зараз на сході України
тривають бої, у яких беруть участь і наші співвітчизники, воїни української
армії.
Слайд
6, 7, 8, 9.
Україна славиться не тільки видатними
постатями, що стали героями, які принесли визнання своїй країні в минулі часи і
навіки. Тепер, коли точиться історична битва за волю українського народу із
новітнім агресором, тих, хто на передовій цієї боротьби, ми з гордістю
називаємо героями і патріотами. Вони жертвують найціннішим, що у них є –
життям, щоб жили ми.
Вірш
читає Володимир Савчук, учень 7-Б класу
Ти плачеш, мамо, в тебе біль,
Пробач мене, прошу, як зможеш,
Що не вернувся я звідтіль.
Твоєму ж горю чим поможеш?
Ти знаєш, мамо, це ж війна
І гинуть в ній батьки та діти.
Хіба ж уцім моя вина?
Та я ж хотів щасливо жити!
Ми боронили цей рубіж,
У нас скінчилися патрони,
Та ворог далі не проліз…
Відчув я біль й церковні дзвони.
Якщо не я, то хто ж тоді
Спинити мусив цю навалу?
Стою у Бога на суді,
Чекаю милість, чи поталу.
Я тут пізнав своє життя.
Воно було таке вітражне.
Я жив чомусь без каяття
І мріяв щось про недосяжне.
У мене крила є тепер.
Не плачте, мамо, я весь білий.
Я все живий, я не помер,
А ворог весь стоїть змарнілий.
Не плачте, мамо, це ж війна,
Я боронив свою країну.
У мене сліз тепер нема,
Люблю я вас і Україну.
Слайд 10,11.
Ведучий
1. У зоні конфлікту на сході України,
починаючи з середини квітня 2014 року по 27 липня 2015 року були вбиті
принаймні 6832 людини (як військових, так і цивільних осіб) і 17087 отримали
поранення. Про це йдеться у щомісячному звіті Організації Об’єднаних Націй з
координації гуманітарної діяльності.
70 років ми вшановували подвиг загиблих
у Другій Світовій війні. І ось сьогодні війна повернулася. Ми маємо нових
героїв, які поклали життя на сході України за волю і мирне небо над нашою
державою.
ІІ
ведучий. Всього в зоні АТО
виконують бойові завдання близько тисячі військовослужбовців з області.
Кіровоградщина посідає місце лідера за кількістю призваних та за кількістю
загиблих в зоні АТО. Це свідчить про те, що з Кіровоградської області йдуть
воювати найбільше людей. Кіровоградщина, як і вся країна,прощається зі своїми
героями. Це – кращі сини України, цвіт нації, вони віддали найдорожче – своє
життя, за те, щоб кожен з нас міг жити під мирним небом, вони загинули за
Україну. Серед них і наші земляки.
І
ведучий. слайд 12. Підполковник
Мамадалієв Володимир Гаїбович, протягом березня-квітня, як найкраще
підготовлений офіцер управління оперативного командування, готував особовий
склад 2 механізованого батальйону 93 окремої механізованої бригади Збройних Сил
України військовій справі, в подальшому разом з ним відбув в район бойових
завдань. Загинув як Герой 4 липня 2014 року.
23 липня Галина Мамадалієва отримала
нагороду «Народний герой України» за сина Володимира Мамадалієва, підполковника
51-ї окремої гвардійської Перекопсько-Харківської Празько-Волинської
механізованої бригади, який загинув в АТО на горі Карачун, поблизу
Слов’янська. Володимир Мамадалієв має
звання «Почесний громадянин міста Новоукраїнка», його іменем названий провулок
нашого міста.
Слайд
13. Орден «Народний Герой
України» - українська недержавна нагорода, запроваджена у 2015 році за
ініціативою колекціонера антикваріату та волонтера Андрія Боєчка та ювеліра
Дмитра Щербакова. Орден виготовлений зі срібла 925 проби. Кожна нагорода має
індивідуальний номер та елементи захисту. Всього було виготовлено 100 орденів.
Срібло для виготовлення орденів збирали представники з 16 країн світу.
Український боксер В’ячеслав Узелков передав на Орден свою срібну медаль, яку
отримав на Чемпіонаті Європи з боксу 2002 року.
Слайд
14. І ведучий. 23 жовтня 2014 року в
Новоукраїнці прощалися з сержантом також 93-ї ОМБР України Ткаченком Андрієм
Валерійовичем. До мобілізації Андрій Ткаченко працював водієм, трактористом у
с. Шишкине. Останні 9 років жив у Новоукраїнці, працював на кар’єрі ТОВ
«Єврощебінь».
Слайд
15. ІІ ведучий. 5 березня 2015 року
Новукраїнка прощалася з Шверненком Євгенієм Валерійовичем (с. Рівне), 1990
р.н., який загинув в зоні АТО на Луганщині, с. Чорнухине, Попаснянський район.
Солдат, сапер, 57-а окрема мотопіхотна бригада.
Указом Президента України від 4 червня
2015 року, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Вони назавжди залишаться в наших
серцях, їхній подвиг ми не маємо права забути.
Без усякого сумніву мине зовсім
небагато часу і про них писатимуть книги, зніматимуть кінофільми – на прикладах
беззавітного служіння рідній Батьківщині. Бо вони – справжні герої, які у
нерівному двобої з терористами, російськими найманцями, протиставили їм свій
патріотизм, відповідальність, безмежну любов до країни, яку ототожнюють зі
своїм рідним краєм, найдорожчими людьми. І саме за це їм наша людська вдячність
і низький уклін.
Слайд
16. І ведучий. Гинуть найкращі. На
жаль, знову сумна звістка про смерть нашого земляка. І, на жаль, історія
повторюється.
Рік тому, 15 липня 2014 року, також
пішов у вічність майстер спорту з панкратіону, володар чорного поясу 1 дан з
цього виду спорту. Майстер спорту України з рукопашного бою та майстер спорту
міжнародного класу з військово-спортивного багатоборства, 24-річний
сержант-контрактник 3-го окремого полку спеціального призначення Максим
Бендеров. За роки заняття спортом Максим Бендеров неодноразово ставав призером
престижних європейських змагань, був чемпіоном світу з військово-спортивного
багатоборства, членом збірної команди України з цього виду спорту та
панкратіону.
Слайд
17. ІІ ведучий. А 5 серпня загинув в
зоні АТО, повертаючись після виконання бойового завдання, 25-річний
новомиргородець, командир взводу спостереження і технічних засобів спостереження
57-ї піхотної бригади, екс-чемпіон світу з пауерліфтингу, Андрій Гурічев.
Ровесники… схожі біографії… Золота еліта Кіровоградщини…
Випускник Златопільської гімназії,
золотий медаліст Андрій Гурічев за своє коротке життя встиг дуже багато. Його
пам’ятають. Починаючи з вихователів дитячого садка і закінчуючи директором
гімназії, яку він закінчив – всі вважали його улюбленцем і не особливо це
приховували. Може тому, що любили не за те, які в тебе батьки, а за те, ким є
ТИ. Його звали в ту саму гімназію, яку він закінчив із золотою медаллю, щоб був
членом журі на інтелектуальних конкурсах. Займатися пауерліфтингом почав з 9
класу. Першу нагороду отримав вже в старших класах.
Симпатичний, розумний, іронічний,
артистичний студент Севастопольського національного університету ядерної
енергетики та промисловості. Під час навчання продовжив заняття пауерліфтингом
– і завдяки наполегливим тренуванням, попри тре, що природні дані мав для цього
виду спорту не ідеальні, вже у 2012 році здобув золото на чемпіонаті світу. Все
у нього було попереду – кілограми медалей і кубків, поїздки зі своїми
вихованцями на міжнародні змагання, отримав першу освіту – закінчив
Севастопольський національний університет ядерної енергетики та промисловості.
В зоні АТО добровольцем прослужив майже рік, мав намір підписати контракт зі
Збройними силами. Бо хто?, якщо не він?
На початку липня Андрій приїжджав у
відпустку – щоб скласти сесію, адже навчання на заочному відділенні він
продовжив попри всі перипетії великої політики.
5 серпня він загинув від вибуху міни.
Калібр міни, як повідомили волонтери – саме той, якого не повинно бути,
відповідно до Мінських домовленостей, у зоні бойових дій. А на його сторінці у
соціальних мережах назавжди залишився останній статус «Людина – сталь. А танк –
всього лиш шматок заліза»
Андрій говорив, що його дивують
чоловіки в тилу, які заявляють, що будуть воювати, якщо прийдуть СЮДИ. І
взагалі – прийдуть сюди – це означає, що ми, тобто ті, хто за останній рік
чогось навчився на війні, вже склали свої голови, - говорив він. – ми не будемо
відступати до рідних міст. Кожен знайде СВОЮ висоту. І якщо прийдуть сюди,
значить – в мирні міста, де ніхто не знає, що можна протиставити агресорам,
прийдуть ті, хто вміє вбивати»… ось така була його позиція. Наразі підготовлені
документи на посмертне нагородження Андрія Гурічева орденом «За мужність» ІІІ
ступеня.
Слайд
18. І ведучий.
19 серпня, Кіровоградщина проводила в
останню путь жінку-солдата, яка загинула в полум’ї війни знам»янчанку Катерину
Носкову, яка служила в 17-му окремому мотопіхотному батальйоні. Знову
ровесниця… 26 річна дівчина не мала військової освіти – за фахом вона повар. Не
була професійним солдатом – працювала у відділенні поштового зв’язку. Вона
просто любила свою землю і свідомо пішла її захищати. Катя пішла на фронт
добровольцем. Контракт підписала у лютому. Документи для цього зібрала з
рекордною швидкістю – всього за дві доби. У цьому їй допомагав т.в.о.
Знам»янського міського комісара Олег Корінний. Тоді, у військкоматі, він
побачив Катю вперше. «Я перший раз зустрів людину, в якій стільки бойового духу
і патріотизму, - розповів військовий. – вперше зрозумів, як молоді люди люблять
і поважають свою державу. Ніякі слова не допоможуть повернути її назад. Одне
можу сказати, що вона віддала життя, щоб в нашій країні був мир і спокій, щоб
діти і батьки жили в мирі і спокої».
Тут, на фронті, вона знайшла своє
кохання – теж військового. Вони одружилися в березні цього року. Весільна
церемонія відбулася прямо у військовій частині – не могли і не хотіли закохані
чекати до закінчення війни. Тоді вони не думали про те, що одному з них
доведеться хоронити іншого. Тим більше, не думали, що так швидко з життя піде
наречена.
«Кет» була зв’язківцем. Їй не
обов’язково було йти на передову, але вона завжди туди рвалася – до бійців, бо
й сама була справжнім бійцем. І тієї ночі (16 серпня) вона сама попросилась на
поле бою, якщо словом «бій» можна назвати безсоромний і безжальний обстріл
проросійськими терористами український військових в районі Горлівки. Катя сіла
в машину і поїхала вперед – на порятунок бойових побратимів. Їй вдалося вивезти
з-під обстрілу двох поранених солдат. Вона врятувала два людських життя, а своє
віддала. Трагедія сталася, коли дівчина повернулася за пораненими. Тоді обстріл
відновився і «Кет» загинула разом з бійцем, якого намагалася вивезти у
санчастину. Дівчину хоронили в закритій труні. Попрощатися з Героїнею на
центральну площу Знам’янки прийшло близько півтисячі людей, приїхали і її
бойові товариші з 17-го батальйону, солдати 34-го батальйону, бійці 3-го полку
СпП, представники обласного військкомату. У каті залишився чоловік і 4-річний
синочок, заради якого вона стала на захист України, старенькі батьки і старша
сестра.
Слайд
19. Вічна слава Героям!
Вшануймо пам'ять усіх загиблих у війні
на сході України хвилиною мовчання. Прошу всіх встати.
Хвилина
мовчання. Прошу сідати.
Учні школи читають вірші на патріотичну
тематику
1
учениця. Слайд 20,21,22.
Повертайся, будь-ласка живим,
Я прошу небагато й немало,
Кожен вечір молюсь всім святим
Щоб нещастя тебе не спіткало,
І щоб янгол захистив від біди
Над тобою розправивши крила,
і щоб куля лихої орди,
не побачила, не зачепила.
Ясним ранком та днем дощовим
Я шепочу у синєє небо:
Повертайся, будь ласка, живим,
Батьківщина чекає на тебе.
2
учениця. Слайд 23, 24, 25.
Я дивлюсь на світлини бійців
Щирі посмішки, спалені очі,
Сиві скроні і безліч рубців
А мій розум сприйняти не хоче.
Це не сон, не синдром маячні
Ця війна не в далекій країні
Не в Іраку чи десь там в Чечні
А у вишневій моїй Україні.
Саме зараз її вояки
Схід країни від зла захищають
Б’ються на смерть мої земляки –
Кров’ю землю святу поливають.
Щоб країна ввійшла в майбуття
Вільна, сильна без чвар та війни
Віддають саме цінне, життя
України найкращі сини.
Ведучий. А зараз до слова ми запрошуємо наших гостей.
Слово надається колишньому випускнику
нашої школи Буразі Костянтину Анатолійовичу, який майже рік був учасником бойових
дій на сході України.
Костянтин Анатолійович розповів учням
школи заради чого він перебував на бойових рубежах нашої держави, що потрібно
знати учням, щоб бути українцем-патріотом, як потрібно любити свою Вітчизну.
Ведучий. Слово надається Голобородьку Сергію Миколайовичу,
учаснику бойових дій у Донецькій та Луганській областях. Сергій
Миколайович брав участь у боях за
Донецьке летовище. Нагороджений двома орденами, повернувся із зони АТО і знову
готовий захищати кордони України, творити і вірити в добро, уміти захищати не
тільки себе, а й своїх побратимів і ніколи друзів не залишати в біді. Така віра
робить людину щасливою, що вона зі своїм народом, частка його загального життя.
Учасники заходу переглянули відео
презентацію про Троянського Дмитра Івановича, колишнього випускника школи,
капітана міліції, який працює в Новоукраїнській автоінспекції, про його
перебування в зоні АТО, патрулювання доріг, прилеглих до блокпостів у
Луганській та Донецькій областях.
Учні школи подарували гостям квіти,
малюнки на тему «Мир», читали авторські вірші на патріотичну тематику, зробили
фото на пам'ять.
По закінченню всі учасники ознайомилися
з книжковою виставкою та інформаційною викладкою «Моя Україна – мені наймиліша,
найкраща країна».
На завершення заходу прозвучав вірш у
виконанні Борщенко Ольги, учениці 8 класу.
Молюсь за тебе, Україно.
Молюсь за тебе, Україно,
Молюсь за тебе кожен час.
Бо ти у нас одна-єдина,
Писав в своїх віршах Тарас.
Молюсь, казав він, - щоб у тебе
Не було між людьми війни,
Щоб завжди було чисте небо
На нашій стомленій Землі.
Щоб завше у садку смерека
Весняним квітом під віком цвіла
І прилітали з вирію лелеки,
Щоб гомін хвиль послухати Дніпра.
Земля не зійде із орбіти,
І очі Бог відкриє людям:
Загине зло у цілім світі,
А України – є і буде.
Бібліотекар. Наша зустріч завершується і ми ще раз переконалися, що
Україна – єдина, соборна, унітарна держава. Ми схиляємо голови перед пам’яттю
загиблих і висловлюємо впевненість в тому, що наш народ зробить все можливе і
неможливе, щоб в нашій країні звапнував мир і спокій. Настане час і Україна
буде успішною європейської державою.
Вчителі, гості, учні ще раз
переконалися, що тільки почуття любові і глибокої гордості за Вітчизну разом із
твердою вірою в її світле та величне майбутнє, у святість цієї прекрасної землі
дає кожному із нас право стверджувати: «Я гордий тим, що я патріот України».
Тож не ділімо Україну ні за якими ознаками: різні береги, сторони світу,
регіони – бо вона – єдина, а ми – одна родина, одна сім’я. І всі ми – її діти,
її патріоти. Слава Україні! Героям слава!
Звучить пісня Катерини Бужинської
«Україна – це ми!»
